Власна назва, що позначає філософсько-етичну категорію або принцип, згідно з яким духовна сутність, ідея або почуття (наприклад, любов, добро, віра) є вічними, невмирущими та нездатними зникнути або вгаснути.
У релігійному контексті — характеристика Божественного начала, вічної душі або благодаті як невгасимого, постійного джерела життя та світла.
У поетичній та художній мові — абстрактна властивість явлень, що символізують вічність, незнищенність та постійне існування поза межами часу (наприклад, незгасальність зорі, пам’яті, ідеалу).