1. Який не був збитий, не зазнав удару чи пошкодження; цілісний, неушкоджений.
2. (перен.) Про людину: який зберіг внутрішню стійкість, незламність духу; незламний, непохитний.
незбитий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Невже все прикре, збираючись у житті, лишає в ньому незбитий слід, невиводні тавра, що можуть колись защеміти давнім болем випікання? Все можна забути, — казав він собі.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: прикментик () |