незбитий

1. Який не був збитий, не зазнав удару чи пошкодження; цілісний, неушкоджений.

2. (перен.) Про людину: який зберіг внутрішню стійкість, незламність духу; незламний, непохитний.

Приклади вживання слова

незбитий

Приклад 1:
Невже все прикре, збира­ючись у житті, лишає в ньому незбитий слід, невиводні тавра, що можуть колись защеміти давнім болем випікан­ня? Все можна забути, — казав він собі.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”