1. Такий, що не перебуває в стані збудження; спокійний, урівноважений.
2. (У фізиці) Такий, що характеризується найнижчим рівнем енергії; стан системи (атома, молекули тощо), коли вона не отримала додаткової енергії ззовні.
незбуджений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Дослід показує , щ о а т о м в з б у д же- ному енергетичному стані сам собою п е- реходить у нормальний, незбуджений стан, випромінюючи фотон. Таке випромінювання, яке відбув а- ється без зовнішніх причин, що змінюють енергію атома, називають самочинним, або спонтанним випромінюванням.
— Невідомий автор, “168 І.Є.Лопатинський. Фізика. Підручник. 2005”
Приклад 2:
Завдя- ки цьому при зіткненнях збуджених атомів гелію з незбудженими атомами неону і н- тенсивно відбуваються безвипромінюв а- льні переходи атомів гелію у незбуджений стан з передачею енергії атомам неону. Цей процес збудження атомів Ne на рис.
— Невідомий автор, “168 І.Є.Лопатинський. Фізика. Підручник. 2005”
Частина мови: прикментик () |