Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що не є затребуваним; відсутність попиту, потреби чи застосування для когось або чогось.
У соціальному контексті — стан людини, що відчуває себе непотрібною, непоміченою або ізольованою від суспільства.
У економічному та матеріальному контексті — характеристика товару, послуги, знань чи навичок, на які немає попиту на ринку.
Приклад 1:
Об’єктивну незатребуваність інноваційного меФ неджменту (інноваційного менеджера) в Україні можна поясФ нити наявністю високого рівня традиційних форм діяльності, що, в свою чергу, пов’язано з інформаційною непрозорістю ринку, відсутністю стимулів для переключення інвестицій у власне інноваційні проекти. В той же час, з позицій результаФ тивності, розвиток інноваційного менеджменту і наявність інноваційних менеджерів мають принципове значення: висока культура та професіоналізм в управлінні інноваційними проФ ектами дозволить заощадити ресурси та час для подальшого розвитку.
— Котляревський Іван, “Енеїда”