незатоплюваність

[nɛzɑtopljuʋɑnistʲ] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. Властивість за значенням прикметника “незатоплюваний”; здатність не затоплюватися водою, протистояти підтопленню.

  2. У технічній та інженерній термінології — характеристика об’єкта (судна, споруди, приміщення), що забезпечує його плавучість або сухість при потраплянні води всередину або підвищенні її рівня.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. незатоплюваність, р. незатоплюваності, д. незатоплюваності, з. незатоплюваність, о. незатоплюваністю, м. незатоплюваності, к. незатоплюваносте

Більше записів