незасвоюваність

Властивість або стан того, що не може бути засвоєним, зрозумілим або інтегрованим у систему знань, організм тощо; відсутність здатності до засвоєння.

У медицині та біології — фізіологічна або патологічна нездатність організму або його системи перетворювати та поглинати певні речовини (наприклад, поживні речовини, ліки).

У педагогіці та психології — нездатність особистості засвоїти певні знання, навички або соціальні норми через когнітивні, психологічні або інші перешкоди.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |