1. Властивість або стан організму, при якому він не є джерелом інфекційного захворювання для оточення; нездатність передавати інфекцію.
2. У медицині — стан хворого або носія інфекції, коли він не виділяє збудників хвороби в навколишнє середовище і не становить епідеміологічної небезпеки для інших.