1. Який не має достатніх матеріальних засобів, бідний, убогий; нетямущий.
2. (У період радянської влади) Належний до категорії селян, які не мали або мали дуже мало землі та знаряддя праці і жили переважно заробітками; біднота.
незаможний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Рабів іноді тримали пастухи, ковалі, музиканти та інший незаможний люд. У рабство потрапляли боржники, діти, продані своїми батьками, тощо.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: прикментик (True) |