Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що відповідає певним вимогам, правилам, стандартам; потрібний, належний, належним чином виконаний.
2. Такий, що належить комусь, чомусь за правом або за природою речей; властивий, притаманний.
3. (У поєднанні з «належне») Те, що повинно бути виконано, сплачено або надано згідно з обов’язком, законом; обов’язкова дія або платіж.
Приклад 1:
Наш відділ — уніфікації наукової термінології — власне й був покликаний забезпечити належний термінологічний рівень навчальної продукції. Ми займалися літературним редагуванням з ухилом у суто термінологічну роботу.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 2:
Конфуцій боявся суспільних перебудов, розгулу народної стихії, він прагнув стабільності та спокою в державі й, до речі, залишив нащадкам таку пораду, як поводитись у смутну добу: «В країні, де панує належний порядок, будь сміливий у вчинках і розмовах. У країні, де немає порядку, будь сміливий у вчинках, проте обережний у розмовах» (Луньюй, XIV, 3).
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”