1. Властивість за значенням прикметника “незаможний“; стан, коли людина або сім’я не має достатніх матеріальних засобів для забезпечення належного рівня життя; бідність, недостатність.
2. (Іст.) Соціальний стан та правовий статус незаможного селянства в Україні в першій третині XX століття, коли воно не експлуатувало найманої праці та мало недостатні для самостійного господарювання земельні наділи або знаходилося в борговій залежності.