Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що не має закритого стану; відкритий, розкритий.
2. Який не був припинений, не завершений; такий, що продовжує діяти або існувати.
3. У комп’ютерній термінології — про файл, вікно, сеанс тощо: такий, що перебуває в активному стані, доступний для перегляду або редагування.
Приклад 1:
За дружечками iшла сама собi свiтилочка з мечем, за нею свашки, далi дружко i пiддружний, а за ними вже несли труну на марах бояри; а Василь, як, молодий, iшов з правого боку; на превелику силу iде i неначе й не вiн; нi до чого йому дiла нема, що йому скажуть, те й робе i туди йде, й очей не зведе з своєї Марусi… А вона, моя сердешна, лежить, мов голубочка, тим серпанком, що мався її на весiллi покривати, покрита уся, тiльки вид незакритий; i здається, що вона, лежачи, звисока усюди погляда; та ще як вона хороше вмирала, то так i усмiшечка у неї на виду зосталася, i вона нiби усмiхається i потiшається, що її так хороше ховають. Василь би то, може б, i не зiйшов би з мiсця, бо в нього i пам’ятi не було, так його вели два старости у рушниках пiд руку.
— Невідомий автор, “Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”