незабрукованість

[nɛzɑbrukoʋɑnistʲ] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. Властивість за значенням прикметника “незабрукований“; стан, коли поверхня (дороги, вулиці, тротуару тощо) не має твердого штучного покриття (бруку, асфальту, плитки).

  2. Відсутність бруківки, твердого покриття на дорозі, вулиці, майдані чи іншій подібній поверхні як така; незаасфальтованість.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. незабрукованість, р. незабрукованості, д. незабрукованості, з. незабрукованість, о. незабрукованістю, м. незабрукованості, к. незабрукованосте

Більше записів