1. (про поняття, категорію, властивість тощо) Такий, що не є безпосередньо названим, позначеним окремим словом або словосполученням у мові, але може бути виведений, зрозумілий із загального змісту висловлювання або контексту; не має явного, фіксованого мовного вираження.
2. (у логіці, філософії, лінгвістиці) Такий, що не сформульований прямо, але мається на увазі, міститься в судженні, текстові або понятті як прихований, імпліцитний компонент смислу.