невизнання

1. Відсутність офіційного юридичного чи політичного підтвердження законності, суверенітету чи статусу держави, уряду, території або події, що часто є актом міжнародної політики.

2. Відмова визнати факт, існування, істинність чогось або чиїсь права, авторитет, заслуги; заперечення, неприйняття.

3. Стан, коли щось не отримало загального схвалення, утвердження або не є визнаним у певному середовищі.

Приклади вживання

Приклад 1:
Вона не питає мене нічого про Германа і про Лізу, про не-мрії Германа, про невизнання, й я не питаю її про любов жінки, закоханої не в мене! Навкола нас легка, опрозорена сяйвом сонця мінлива синява.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”

Частина мови: іменник (однина) |