Словник Української Мови
Буква
1. Відсутність згоди, відмова прийняти щось (пропозицію, умови, рішення, точку зору тощо).
2. Стан, коли щось не отримало схвалення, санкції або визнання з боку певної інстанції, установи або суспільства.
3. (У психології) відкидання, несприйняття когось або чогось на емоційному рівні, часто супроводжується відчуттям відчуженості або відторгнення.
Приклад 1:
Звісно, марно було б чекати повного розуміння, якоїсь відважної співучасті, спротиву офіціозові, але співчуття й неприйняття ярликів зоологічної націоналістки й антирадянщиці, що їх навішували на мене, я завжди відчувала. Принаймні не очікувала від колеги ножа в спину, а це вже в тій атмосфері багато важило.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 2:
З часом, у кінці XVI ст., католики дещо змінили напрям своїх писань, усвідо- мивши: “їм треба довести, що вони не “відступники” від православ’я, як їх зазвичай називали православні, не новатори які-небудь, a по – борники старовини, що зневажається їхніми колишніми єдиновір- цями…” 922 Спершу вони зверталися головним чином до історії Фло- рентійського Собору і прийняття чи неприйняття його в Литовсько- Руському князівстві. “І ось, починаються посилені пошуки у бібліоте- ках і архівах, куди з гарячковим нетерпінням спрямовується увага при- хильників унії.
— Невідомий автор, “Pizni Ukrayinski Zhitiia Sviatogo Kniazia Vol”