1. (про матрицю) Такий, що має ненульовий визначник; неособливий, оборотний.
2. (у математиці, фізиці) Такий, що не піддається виродженню; що зберігає свої відмінні властивості при певних перетвореннях або в певних умовах.
невироджуваний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |