Словник Української Мови
Буква
Властивість за значенням прикметника “невиправний“; стан, коли когось або щось неможливо виправити, поліпшити або змінити на краще.
У кримінальному праві: юридична кваліфікуюча ознака злочинця, що характеризує його як особу, схильну до вчинення злочинів і не схильну до виправлення, що враховується судом при призначенні покарання.
Приклад 1:
Він відчув тоді всю непохитність, незмінність, невиправність колишніх дій, навіть думок, бажань, що лягають підґрунтям майбутньому, ховаючи в собі можливість землетрусів.У вузькій щілині перед ним кружляли ще якісь жінки, ще якісь чоловіки, і котресь, поточившись, причинило двері.Сплативши рахунок, Степан схопив Зоську за руку й злякано прошепотів:— Ходімо звідси!Вона з жалем пригорнулась до нього:— Мені так гарно тут…Але він хутко вивів її на вулицю, де осінній морок невпинно зривався вітром і сочив холодними краплями.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”