Властивість за значенням прикметника “невикорінний“; стан, коли щось не може бути викорінене, знищене вщент або остаточно подолане.
Упертість, стійкість, здатність зберігатися, існувати або відроджуватися, незважаючи на спроби повного знищення, ліквідації або забуття (про явища, традиції, почуття тощо).