Значення
-
Абстрактна якість або стан того, що не має кінця, межі, завершення; нескінченність, безкінечність.
-
Філософський та художній термін, що позначає властивість простору, часу або певних явищ бути необмеженими, не мати остаточного завершення або вираження.
-
У мистецтві (особливо в літературі та музиці) — прийом або якість твору, що створює відчуття відкритості, продовження за формальні рамки, спонукання до домислу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. невикінченість, р. невикінченості, д. невикінченості, з. невикінченість, о. невикінченістю, м. невикінченості, к. невикінченосте