Властивість або стан того, що не може бути вибачено; непрощеність, непрощення.
Властивість, яка характеризує когось як надзвичайно суворого, принципового або такого, що не пробачає помилок; безкомпромісність, непохитність.
невибачність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |