Значення
-
НЕВ’Я́НУЩІСТЬ, -і, жін. Властивість і стан за значенням нев’янущий; здатність не в’янути, не втрачати свіжості, сили, краси, актуальності або значущості з плином часу. Уживається переважно в піднесеному, поетичному або урочистому контексті для означення вічності, нетлінності, незгасної пам’яті чи невмирущої слави.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нев'янущість, р. нев'янущості, д. нев'янущості, з. нев'янущість, о. нев'янущістю, м. нев'янущості, к. нев'янущосте