Властивість або стан за значенням невтоленний; неможливість або нездатність бути вгамованим, заспокоєним, насиченим; невгамовність, ненаситність.
невтоленність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан за значенням невтоленний; неможливість або нездатність бути вгамованим, заспокоєним, насиченим; невгамовність, ненаситність.
Відсутні