1. Властивість за значенням невсипущий; здатність бути пильним, невтомним, не знати спочинку.
невсипучість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Властивість за значенням невсипущий; здатність бути пильним, невтомним, не знати спочинку.
Відсутні