Невпокореність — властивість і стан за значенням невпокорений; незламність, непідвладність, непохитність у відстоюванні своєї волі, незалежності, гідності, часто всупереч зовнішньому тиску чи обставинам.
невпокореність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |