1. Той, хто перебуває в неволі, позбавлений волі; раб, бранень.
2. перен. Той, хто цілком підкорений чому-небудь, залежить від чогось (почуттів, обставин, звичок тощо).
невольник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Тут деякі поточились до Череваня, і, може б, там йому й капут був, да Василь Невольник пізнав ватажка. – Пугу-пугу!
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Приклад 2:
Василь Невольник утирав рукавом сльози. XVI А Брюховецький тим часом бенкетовав у Ніжені.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Частина мови: іменник (однина) |