1. Так, що не може бути відвернено, змінено чи уникнено; неминуче, неодмінно.
2. (У значенні присудкового слова) Свідчить про неминучість, необхідність дії або стану; неодмінно, обов’язково.
Словник Української Мови
Буква
1. Так, що не може бути відвернено, змінено чи уникнено; неминуче, неодмінно.
2. (У значенні присудкового слова) Свідчить про неминучість, необхідність дії або стану; неодмінно, обов’язково.
Приклад 1:
Чи потрібно добру бути вічним, аби заслуговувати високої оцінки, чи добра слід прагнути, навіть якщо світ невідворотно рухається до загибелі?» І — додам від себе — чи варто вишуковувати есхатологічні ознаки в житті людства, якщо твоє особисте життя однозначно закінчиться, а час твоєї смерті уже більш-менш відомий (можлива похибка — плюс-мінус десять років)? Мабуть, таки не варто.
— Невідомий автор, “Fleshka 2Gb”