Властивість або стан того, що неможливо відокремити, поділити чи ізолювати; органічний зв’язок, єдність складових частин, за якої їх розділення призводить до втрати сутності або функціональності цілого.
У філософії та теорії систем — фундаментальна взаємозалежність елементів, які утворюють цілісність, де наявність одних обумовлює існування та природу інших.
У політичному та державницькому контексті — принцип, що виражає недоторканність та цілісність території, суверенітету чи юрисдикції, які не підлягають розчленуванню.