невдоволеність

1. Почуття незадоволення, невдоволеного стану; невдоволення.

2. Властивість, яка виражається в постійній схильності бути незадоволеним, примхливості, вередливості.

Приклади вживання

Приклад 1:
І наслідком цих невеселих мір­кувань у хлопцеві купчилась невдоволеність, що отруювала йому академічні успіхи, знебарвлювала сподіванки і послаб­лювала енергію. Він раптом уявив собі, що перевтомився, і потай покладав якусь — коли не більшу — частину свого уявного виснаження на карб мусіньки, якої пристрасть зовсім недоцільно, як починало йому здаватись, пожирала його сили, варті вищого й ціннішого вжитку.Лекторське бюро його не підмануло, і за півтора тижні він дістав листовну пропозицію прийняти гурток в житлоспілці від лектора т. Ланського, що заявив бажання той гурток покинути.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”

Частина мови: іменник (однина) |