неустанний

Приклад 1:
Пруст йому що в позі Будди розсівся в наших степах личило б відмахуватися від уїдливого гамору світу і звуки мусили б опадати зів’ялими стрілками не добувшись ні тіла ні душі саме так як оглядаємо на давньому малюнках його невразливість до обстрілу з мушкетів він сам неперервний рокіт дека і струна протяжний звук із прастепу ÏÒÀÕÈ вилущується неустанний щебіт як лушпиння кришталевого насіння зазубреними краями вже впивається у затихлу мелодію ночі довга дорога дня висипана шутром звуків призвичаїш серце І. Калинець. Невольнича муза ~278 і до високих скриків каменю і до м’яких спогадів інколи нагадує шурхіт клепсидри що ніби пересипає дрібні голоси у змаганні з нею узгоджуєш шелест сторінок і щемливих спогадів втішно коли це в пошуках незмарнованого часу горобці канва для кількох випадково кинутих журних флейт горлиці або для розпачливого тріску струни якогось птаха у високості вірю в білу смугу зойку наче від літака тільки подеколи шпак пробує сколотити узвичаєне тло барвистим ніби павине опахало фальцетом фальші ƲÍÊÀ той голос був нижчий від мого вікна зринув як у прозорих кулях що голубі і рожеві зрівнявшись зі мною нечутно лусли вивільнили повні незредуковані слова Тринадцять алогій 279~у райдужній плівці ще свіжого дихання з ніжним дотиком губної помади рідні але з несхопленим змістом хто вона що сьогодні надвечір виростила прудку лозу на глухій стіні з якої на вершку з лона квіту вийшло золотаве виногроно із соковитими модуляціями здушую горло прикусую язик бо сад її голосу заказаний навіть коли вона потворна з вбогою фривольною лексикою у напівп’яних вустах як не благословляти її мою хвилеву музу ÒÐÀÌÂÀ¯ спізнілі і надто поранні тлумляться по наших снах ніби сни то їх затаєні колії які починаються з дитячих вражінь коли трамваї перекликалися дзвінками і які зникали серед обнадійливих зупинок ілюзії протяжності короткий витяг шуму ніби скоба легато над щільними нотами бруківки І. Калинець.
— Ігор Калинець, “Iгор Калинець. Поезiя”