Властивість або стан, коли об’єкт, явище, ідея тощо не мають оригінальності, самобутності, є типовими, звичайними або подібними до інших; відсутність унікальності.
неунікальність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови