Значення
-
Властивість або стан, коли об’єкт, явище, ідея тощо не мають оригінальності, самобутності, є типовими, звичайними або подібними до інших; відсутність унікальності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неунікальність, р. неунікальності, д. неунікальності, з. неунікальність, о. неунікальністю, м. неунікальності, к. неунікальносте