1. Який не вмитий, не очищений від бруду, неохайний, брудний (про людину, частини тіла або одяг).
2. Переносно: некультурний, невихований, грубий; такий, що не має моральної читистоти.
неумитий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Протяг має в’їдливий присмак паровозного сизого диму, і стоїть неумитий присмерк за розхитаними дверима. Десь там брязкіт і скреготіння, залізничний постійний шум… Я поклала папір на коліно, я стревожені вірші пишу.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикментик () |