неумотивованість

Властивість або стан, за якого щось (вчинок, дія, рішення, поведінка) не має логічного пояснення, розумних підстав або чіткої причини; безпідставність.

У лінгвістиці: відсутність формальної або семантичної зв’язності між морфемами в слові, коли його структура не пояснюється синхронними правилами мови; немотиваваність.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |