Значення
-
Властивість або стан, за якого щось (вчинок, дія, рішення, поведінка) не має логічного пояснення, розумних підстав або чіткої причини; безпідставність.
-
У лінгвістиці: відсутність формальної або семантичної зв’язності між морфемами в слові, коли його структура не пояснюється синхронними правилами мови; немотиваваність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неумотивованість, р. неумотивованості, д. неумотивованості, з. неумотивованість, о. неумотивованістю, м. неумотивованості, к. неумотивованосте