1. (у філософії, особливо в феноменології) Те, що не є предметом спрямованості свідомості, інтенції; об’єкт чи явище, що перебуває на периферії уваги або в тлі сприйняття, не будучи головною метою пізнавального акту.
2. (у логіці та теорії аргументації) Положення, твердження або ідея, яка безпосередньо не входить до мети (цілі) міркування, обговорення чи доказу, але може бути з нею пов’язана.