іол

1. У давньоєврейській мові та біблійному контексті — власне ім’я, яке може стосуватися однієї з другорядних осіб, згаданих у Старому Заповіті (наприклад, у Книзі Ездри).

2. Рідковживаний термін, що в окремих наукових або технічних текстах позначає одиницю вимірювання або специфічний об’єкт, однак точне значення потребує уточнення через контекст (можлива помилка написання або запозичення).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |