1. Властивість або стан того, що є нетривіальним; незвичайність, небанальність, оригінальність, що виходить за межі простого, очевидного або загальноприйнятого.
2. У математиці, логіці та інших точних науках — характеристика об’єкта, розв’язку, випадку тощо, який не є тривіальним (тобто не є нульовим, одиничним, очевидним або таким, що не має практичного значення); існування суттєвих, неочевидних властивостей або зв’язків.