Значення
-
Властивість або стан того, що є несуєтним; відсутність суєти, метушні, зовнішньої метушливості; внутрішній спокій, урівноваженість.
-
У філософському та релігійному контексті — відстороненість від мирської метушні, марних турбот і пристрастей; духовна концентрація, зосередженість на істотному.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. несуєтність, р. несуєтності, д. несуєтності, з. несуєтність, о. несуєтністю, м. несуєтності, к. несуєтносте