Властивість або стан того, що є несуєтним; відсутність суєти, метушні, зовнішньої метушливості; внутрішній спокій, урівноваженість.
У філософському та релігійному контексті — відстороненість від мирської метушні, марних турбот і пристрастей; духовна концентрація, зосередженість на істотному.