Значення
-
Властивість або стан, за якого відсутні внутрішні суперечності, розбіжності; логічна узгодженість, гармонійність.
-
У логіці та математиці — властивість системи аксіом або теорії, з якої не можна вивести суперечливих тверджень; неможливість одночасно довести як саме твердження, так і його заперечення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. несуперечливість, р. несуперечливості, д. несуперечливості, з. несуперечливість, о. несуперечливістю, м. несуперечливості, к. несуперечливосте