Словник Української Мови
Буква
1. Який не є стаціонарним; такий, що не залишається нерухомим, постійним або незмінним у часі чи просторі; змінний, рухомий.
2. (У техніці, фізиці) Про процес, явище або систему: такий, що характеризується змінами своїх параметрів (наприклад, інтенсивності, енергії, властивостей) з часом; несталий, нестабільний.
3. (У медицині) Про лікування або пацієнта: такий, що не потребує або не пов’язаний із перебуванням у стаціонарі (лікарняному закладі); амбулаторний.
Приклад 1:
332 1колЕ Можливий випадок, коли молекула, що перебувала у незбудженому стаціонар- ному стані, поглинувши фотон з енергією 0hν , через проміжний (нестаціонарний, віртуальний) електронний стан, випром і- нює квант ihν ′ і переходить на і-й коли – вальний рівень (рис.
— Невідомий автор, “168 І.Є.Лопатинський. Фізика. Підручник. 2005”
Приклад 2:
Щоправда така зоря — нестаціонарний об’єкт , адже стисненню протидіють сили газового тиску, і тому в якийсь момент має встановитись рівновага цих сил. З цих міркувань випливає, що швидке гравітаційне стиснення не може бути постійним джерелом енергії Сонця (чи іншої зорі).
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia”