нескромний

Приклад 1:
таж недаремне кіт за ним спостерігає… клітка просторів блиском чарує мов келих вина червоного увечері на балконі… 38 без чинників і супутників нескромний у відкриттях я давно переріс своє покликання… самотина розкішних палаців ніби рівнина і вечір — ні лівої руки ні правої… яблуко як великий тягар машкари я скинув і тигр полишив клітку — звичайна пригода перед тим як заснути у великій темряві бо правди ніколи не вимовиш… закоротка хвилина людини у клітці і хор за лаштунками не чекає — виводить псалом квіток над руїнами… 40 садок білів розметавши піну рожевими лапами… кремові дівчата світились крильцями в цятках роси… та минулись бажання і став я світлом і ніч мене уподобала: змінилися смуги звіра і помінялося місце звіра… червоні сосни — блакитний крик моря… розплющені очі — білий пісок не знаходжу того що шукаю… пісок і пісок — гра із самим собою… розкинувши руки море приносить мушлю — мій звір приміряє сон розчісує жовту бороду розкинувши руки: сон… 42 здійснивши в провині світ скромного хлопця — скоряюсь угадуючи наближення духу в порожньому світі що його посланець передбачив… батько і і чарівникова рука росте радістю квітки… тая лише гість бо течія де ангел з блакитними очима зненацька глибока… злизує мертвого берег без всякого умислу… доточує шати блакитні… на русяве волосся по вільсі спадає темний листок… стародавня кармінова бабка із віялом вітру спиняє колесо… 44 Ж ОВТИЙ стілець осені… В колоніях квітів натирають мозаїку… заснуле вогнище горілиць… молитва каменя іскриться… замислені сліди крові… ти можеш робити це або не робити Божий храм всюди ти можеш рушати в дорогу чи ні — Божий храм всюди ти можеш забути або й не знав ніколи ти можеш згадати своє незнання — Божий храм всюди! 46 із каменя на камінь переповзає мох велике синє сонце… рожева тінь пасеться… кінець світу польоти синього наслуховує дощ… жовтим сном шелестить торф кінець світу тигр п’є воду — жовтий сніп проплива… скрипаль розрівнює дюни маленькою скрипкою… засвітився фосфор на дощ його блакитна голова… і так воно скрізь: де дух породжений мисленням описує присмерк… 48 фіалковий сніг за жовтим вікном а на столі біла чашка Учителя… порожнеча хоч жодного місця порожнього — там де стілець Учителя… у щілині кори червоний одинокий промінь зачинені двері — говорить Учитель… міцна напрочуд сітка але із глибини не витягнути глибини — говорить Учитель… 50 неназване має більшу свободу аніж сама свобода Учитель думає що я цього не знаю… — я й справді знаю тільки те чого не знає Вчитель… хіба побачимо світло як темряви не стане?
— Невідомий автор, “Mikola Sluga Pivoniyi”