нерукотворність

1. Властивість за значенням прикметника “нерукотворний“; те, що створено не людськими руками, а вищими силами, природою або виникло природним шляхом.

2. (у релігійному контексті, зазвичай з великої літери) Образ Ісуса Христа, що, згідно з переказом, виник на убрусі (полотні) чудесним, божественним способом без участі художника; Спас Нерукотворний.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |