1. Який не піддається розв’язанню, не має рішення; нездійсненний, нез’ясовний.
2. Який неможливо розв’язати, розпутати, роз’єднати (про вузол, зв’язку тощо).
нерозв’язний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
IX Почуваючи, що радіє він близькій відпустці як порятункові, як чомусь такому, що розв’яже нерозв’язний вузол в його житті, тамував Іван Семенович свої думки про це, гнав їх від себе клопітною й безнастанною працею. Короткі зимові дні просиджував у заводській Управі за справами складними й відповідальними, кожної дрібниці сам доходячи; довгі вечори нарадам та комісіям віддавав… І коли випадала хвилина вільна, тішив себе солодкою втомою та думками про близький відпочинок, звичайний відпочинок, якого заслуговує й потрібує всякий сумлінний робітник… І працював ще запальніше, сам стомлюючись і инших знесилюючи… — Пізнаю вас, — сказав йому Звірятин після одного засідання і хотів ще щось додати, але ж тільки широко розвів руки й низько схилив голову — ти переміг, мовляв.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикментик () |