Значення
-
Властивість або стан того, що неможливо розірвати, роз’єднати або порушити; цілісність, єдність, що зберігається незважаючи на зовнішні впливи або внутрішні напруження.
-
У філософській та правничій термінології — принципова недопустимість розриву, поділу або порушення єдності певної системи, зв’язку, явища або договірного зобов’язання (наприклад, нерозривність територіальної цілісності держави, нерозривність шлюбного союзу).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нерозривність, р. нерозривності, д. нерозривності, з. нерозривність, о. нерозривністю, м. нерозривності, к. нерозривносте