Властивість або стан того, що неможливо розірвати, роз’єднати або порушити; цілісність, єдність, що зберігається незважаючи на зовнішні впливи або внутрішні напруження.
У філософській та правничій термінології — принципова недопустимість розриву, поділу або порушення єдності певної системи, зв’язку, явища або договірного зобов’язання (наприклад, нерозривність територіальної цілісності держави, нерозривність шлюбного союзу).