1. Такий, що не може бути розлучений, роз’єднаний або відокремлений; тісно пов’язаний, єдиний.
2. Який постійно знаходиться разом з кимось, не відходить; невідлучний.
3. У церковній традиції: такий, що не підлягає розлученню (про шлюб).
нерозлучний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Цей царський театр і дивне видовище завжди був постійний і нерозлучний з усіма любомудрими, благочестивими й блаженними людьми. Будь -яке видовище веде за собою нудьгу й омерзіння, крім цього; краще ж сказати: чим більше дивиться, тим живіше проривається ревність і бажання.
— Невідомий автор, “Grigorii Piznai V Sobi Liudinu”
Частина мови: прикментик () |