1. Властивість за значенням прикметника “нерозкладний“; нездатність до поділу на складові частини, до розкладання.
2. У мовознавстві: властивість складної мовної одиниці (наприклад, слова, словосполучення) бути невідокремлюваним цілим, що не ділиться на окремі значущі частини або не перетворюється вільною перестановкою своїх компонентів.