1. Властивість або стан того, що неможливо розділити на частини; цілісність, єдність, що не піддається поділу.
2. (У філософії, теології) Абсолютна внутрішня єдність, відсутність будь-якої складовості або подільності, що притаманна певним поняттям (наприклад, Богу, абсолютному духу).
3. (У граматиці) Властивість складних слів, похідних слів або словосполучень функціонувати як єдина, не подільна на окремі значущі частини мовна одиниця.