Значення
-
Властивість або стан того, що неможливо розділити на частини; цілісність, єдність, що не піддається поділу.
-
(У філософії, теології) Абсолютна внутрішня єдність, відсутність будь-якої складовості або подільності, що притаманна певним поняттям (наприклад, Богу, абсолютному духу).
-
(У граматиці) Властивість складних слів, похідних слів або словосполучень функціонувати як єдина, не подільна на окремі значущі частини мовна одиниця.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нерозділюваність, р. нерозділюваності, д. нерозділюваності, з. нерозділюваність, о. нерозділюваністю, м. нерозділюваності, к. нерозділюваносте