Властивість або стан того, що не має безпосереднього відношення до справи, що не є суттєвим, важливим або прийнятним у певному контексті, ситуації чи для вирішення конкретного питання.
У логіці та теорії аргументації — характеристика твердження або доказу, які не пов’язані з тезою, що доводиться, і тому не можуть підтверджувати або спростовувати її.