1. Властивість або стан того, що не було втілено в життя, не здійснено; відсутність реалізації.
2. Філософсько-психологічний термін, що означає незавершеність, нездійсненість потенційних можливостей, намірів або талантів особистості.
нереалізованість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
На щастя, мені випало в житті чути таку «музику» і зазнати таких блаженних станів унутрішньої свободи, — їх вистачило, щоб компенсувати злигодні, утиски, нереалізованість. Вони світять і зігрівають і, мабуть, творять те невловиме, що окреслюємо як «сенс життя».
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Частина мови: іменник (однина) |