Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що є неприродним, тобто суперечить законам природи, природному ходу речей або не властиве природному стану.
Відсутність природності, простоти; надуманість, штучність у поведінці, вчинках або висловлюваннях.
У філософії та мистецтві — характеристика явища, образу тощо, що сприймається як чуже, неорганічне, не властиве даній реальності або контексту.
Приклад 1:
Уся неприродність полягає в тому, що слово «концерти» в цьому випадку вжите дослівно: котячі зграї не просто окуповують навколишні дахи і тераси для березневих любовних ігрищ — до самого світанку вони справді несамовито музикують, послуговуючись при цьому найдивнішими інструментами, як теорбан, а їхні почергові солоспіви нагадують кращі вокальні партії Джузеп- піни Пірчер; цим, однак, дивовижа не вичерпується, позаяк одночасно з котячою музикою звідусіль насуває шалено неприємний запах, точніше кажучи, сморід, він проникає до помешкань через стіни і шпари у віконницях; запах, чимось близький до міазмів сірководневого джерела, розсіюється лише разом із ранковим завершенням котячих рулад. Крім того, існує кілька жіночих свідчень про появу на Джудецці та поблизу Сан Тровазо нічного сатира, який повсюдно залишає свої екскременти, несамовито регоче і заважає спати.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”