неприпустимість

[nɛprɪpustɪmistʲ] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. Властивість за значенням прикметника “неприпустимий“; стан, коли щось не може бути дозволеним, прийнятим або виправданим через суперечність нормам, правилам, принципам або етиці.

  2. Абстрактна категорія, що позначає абсолютну заборону або неможливість чогось з теоретичної, логічної або моральної точки зору.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. неприпустимість, р. неприпустимості, д. неприпустимості, з. неприпустимість, о. неприпустимістю, м. неприпустимості, к. неприпустимосте

Більше записів