непричинений
[nɛprɪt͡ʃɪnɛnɪj] Прикметник
Буква:Н
Значення
-
Такий, що не є причиненим, не викликаний діями або обставинами; що існує сам собою, без зовнішнього втручання або впливу.
-
(У філософії, теології) Про першопричину або абсолют: такий, що не має зовнішньої причини свого буття, не створений нічим іншим; самобутній.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. непричинений, р. непричиненого, д. непричиненому, з. непричиненого, о. непричиненим, м. непричиненім